Загадки про книгуЗагадки Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає, Часом жартує – Всіх звеселяє. Люба розмова, - Дай Боже, діти, З нею довіку Жити – дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мудра, правдива І жартівлива? Як не вгадали, Стану в пригоді: Річ коротенька – Книжка та й годі. * * * * * Школяре, школяре, я твоя подруга. Кращого ніколи не знайдеш ти друга. Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю, Я тебе навчаю та ще й забавляю. * * * * * Поле біле, неоране, Засій на нім зерно чорне. Хто вміє, той посіє, А хто знає – відгадає. * * * * * Хоч не кущ, а листки маю; Хоч не свита, але міцно зшита, І зовусь я: … * * * * * Біла білка плиг та плиг По чорному полі… Ми без неї не змогли б Вчитися у школі. * * * * * Входять у неї сліпими, а виходять
зрячими. Грамоти не знаю, а весь вік пишу. Не вмію читати, а весь вік пишу. Біле поле, чорне насіння, Хто його сіє, той розуміє. Без язика, а все скаже. Така водиця – тільки для письменного
годиться. Чорні, криві, від роду німі. А стануть вряд – в раз заговорять. Хто найдальше бачить? Що в світі найшвидше. |
Меню
Пошук
Святкуємо!
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |